• Екскурсії: ОСТРІВ БЕРЕЗАНЬ

    Острів Березань розташований на прибережній відмілині, яка простяглася від мису Аджияск і західного берега Березанського лиману. Від Очакова сюди 13 км, а від мису – 4,1 км. Із населених пунктів сюди найближче від села Рибаківка. Площа острова – 10 гектарів, довжина – 850 метрів, ширина коливається від 350, до 200 метрів. В деяких місцях тут трапляються чагарники, у проломах казематів є дерева, але відсотків 95 від площі – це трава.

    Нині остів є філією Національного історико-археологічного заповідника «Ольвія», який направляє сюди воєнізовану охорону – єдиних постійних мешканців острова. Влітку тут ще живуть археологи. Влітку буває повно туристів, які потрапляють сюди на човнах із Очакова, Рибаківки і, навіть, із Коблево.

    Археологи розкопують античне місто Борисфеніда, яке заснували мілетські греки у 7 столітті до н.е. й назвали на честь великої ріки Борисфен (Дніпро), яка саме тут впадає у Чорне море. В ті часи це був півострів (греки не будували б місто на невеликому острові, практично безводному), який з’єднувався смугою суходолу із нинішнім мисом Аджияск і омивався водами річки Березанки (в античні часи вона звалася по іншому). Ріка і була головним джерелом питної води, хоча, не виключено, що греки мали колодязь. Пізніше, невідомо коли точно, рівень води в морі піднявся на 6-8 метрів, море затопило долину річки і смугу суходолу, який з’єднував острів із материком. Тоді півострів і став островом, а греки, звичайно, його залишили.

    Назви Березань і Березанка зовсім не пов’язані із березами. Існує декілька гіпотез їх походження, і найвірогідніше тюрське: в 16-18 ст. історичний регіон Османської Порти, який мав центр Ачи-Кале (нинішній Очаків), називався Едізан (Yedisan) – річка Березанка називалась тоді Бирюзень – Вовча ріка (тоді тут водилися зграї вовків), а острів навпроти неї – Бирюзень-Ада.

    У турецький період острів набув стратегічного значення й замикав фортифікаційний трикутник виходу із Дніпровського лиману – Ачи-Кале (Очаків), Килин-бурун (Кінбурн), Бирюзень-Ада. Турки збудували південніше центру острова форт, залишки (земляний насип) та рови головного бастіону якого і нині гарно помітні, а у північній частині звели муровані бастіони берегової батареї, яка повинна була прикривати кораблі гребної флотилії Ачи-Кале.

    Під час російсько-турецької війни у листопаді 1787 року турецькі фортифікації Березані були захоплені чорноморськими (колишніми запорізькими) козаками під проводом Антона Головатого. 800 козаків, на маломірних судах (чайках та дубах), озброєних дрібними гарматами, штурмом взяли берегову батарею, а потім і фортецю.

    До 1820 року на Березані звели двоповерхову кам’яну казарму, офіцерський будинок та колодязь – гарнізон без автономного забезпечення водою – легка здобич для ворога. Але у 1825 році фортецю скасували, а гарнізон і казенне майно перевели у Очаків.

    На початку 20 століття на Березань знову повернувся військовий гарнізон – це військове відомство вирішило створити експериментальну фортецю для випробовування далекобійної морської артилерії. Але спочатку звели каземати для солдатів – тут у 1906 році розстріляли бунтівного лейтенанта Петра Шмідта – напівбожевільного романтика-антимонархіста, який підняв бунт у Севастополі й очолив недобудований, неманеврений і майже неозброєний крейсер «Очаків». У радянські часи на Березані звели пам’ятну стелу Шмідту, а сам острів часто називали островом Лейтенанта Шмідта.

    У 1907 році на Березані почали зводити надпотужні укріплення, які мали витримувати удари морської артилерії. Залізобетонні фортифікації, колись засекречені, із слідами численних руйнувань від експериментальних обстрілів, нині є головними на острові. Туристи із захопленням блукають лабіринтами підземних казематів.

    Categories: Екскурсії

    Comments are currently closed.